Соціально-економічний розвиток

■ Кінець ХV – початок ХVІ ст. – почалася нова епоха у розвитку людства – становлення єдиної світової цивілізації, з 1500 р – в Європі сталося «диво»:

- початок поклали Великі географічні відкриття і колоніальні завоювання європейців

- центр європейської цивілізації змістився із Середземномор'я на північний захід Європи (Бельгія, Голландія, Англія)

- революція цін – значне підвищення цін в Європі через значну кількість дешевого завезеного золота та срібла (з 1500 р. і до початку ХVІІ ст. підвищилися в 3-4 рази)

- в Європі відчутне і помітне економічне піднесення, зміни в багатьох галузях виробництва, технології удосконалювалися:металургія, текстильна промисловість, кораблебудування, сільське господарство, торгівля

Ф е о д а л і з м
Застій (стагнація)
К а п і т а л і з м
П р о г р е с
Дрібне (ремісниче) виробництво
Крупне (мануфактурне) виробництво
масове виробництво


Великі торгові центри: ● Лісабон (Португалія) ● Севілья (Іспанія) ● Антверпен (Нідерланди) ● Лондон (Британія)
Формування національнихринків в Англії, Франції
торгівля

розширення європейського ринку
Політика меркантилізму(сприятливі умови для власного виробника)

світовий ринок (світова торгівля)
Нові напрями зовнішньої торгівлі
до Америки через Атлантичний океан
до Індіїі Китаю навколо Африки


Банки (перші в Італії в ХV-ХVІ ст., потім в Німеччині) – спеціальні підприємства, які здійснювали посередництво у кредитуванні і платежах
Нові форми організації торгівлі:

Біржі, на яких здійснювалися операції куплі-продажу цінних паперів
Значна кількість торгових компаній


■ З розвитком капіталістичних відносин формувалися дві нові суспільні верстви:

наймані робітники – вільні люди, які згодні працювати за плату
уява про людину та її право жити й працювати у належних умовах
«буржуазія» (від фр. бурга – мешканці міст - бюргери) – стали називати тих, хто накопичував гроші, почали організовувати виробництв товарів, наймати робітників речей на продаж
Інтелігенція (юристи, учені, вчителі, лікарі…)


ідеї гуманізму


■ Складалася нова соціальна структура суспільства, ламався середньовічний соціальний розподіл. Важливу роль відіграло звільнення селян від кріпацтва в XIII ст. Селяни, отримуючи особисту свободу, втрачали земельний наділ. Швидко йшло розкладання цехового ладу. Ремісники, які розорилися, і селяни поповнювали нову верству - найманих робітників, що зазнавали жорстокої експлуатації (робочий день тривав 12-14 годин, за невідпрацьований аванс господар мав право покарати на ув'язнення).

■ Багата верхівка включала різноманітні елементи суспільства. Характерна особливість ранньої буржуазії - складна економічна база (торговельні, банківські операції, мануфактура, земельна власність). Стара знать втратила свій політичний вплив. В багатьох італійських містах встановилося республіканське правління. У той же час і економічне, і політичне життя того часу характеризувалося великою нестабільністю: можна було швидко розбагатіти, але так само швидко і позбавитися всього (загибель торгових кораблів, неплатежі боржників, політичні перевороти і т.ін.). Це породжувало особливу психологію, коли гроші не накопичувалися, а витрачалися безоглядно.



■ Розкіш нових багатіїв обумовлювала попит на архітекторів, художників, поетів. Правителі потребували секретарів, майстерних дипломатів, юристів. Діловим людям був необхідний штат службовців. У містах росла потреба у лікарях, вчителях, нотаріусах. Таким чином з'являється інтеліґенція, яка зіграла провідну роль у формуванні культури Відродження. Вона, з одного боку, безумовно, обслуговувала пануючий клас, виражала його інтереси. Але в той же час поповнювалася вихідцями з різних станів суспільства, була пов'язана з традиціями народної культури.

Реформація (вимога церковної реформи) почалась у Німеччині (Мартін Лютер, Томас Мюнцер) і поширилась у Європі (Швейцарія, Жан Кальвін).

Буржуазія пішла у наступ на феодалізм:

- Нідерландська революція (ХVІ ст.)

- Громадянська війна у Франції (ХVІ ст.) – перемога абсолютизму, династія Валуа змінилася Бурбонами

- Англійська революція (ХVІІ ст.)

Контрреформація: орден єзуїтів, інквізиція

Вільна думка
Церковна опіка
вивчення «божественого»
Реальний світ , людина
вивчення «людського» (особистості, її творчих сил і прагнень)
Нова епоха Відродження Ренесанс
● новий світогляд – ренесансний гуманізм (людяний, людський) ● високе творче піднесення ● гуманістичне світобачення відобразилось в наукових, літературних, художніх, філософських творах)
2. Гуманізм – новий світогляд епохи Відродження


Терміни і поняття, що ввели гуманісти доби Відродження:

● античний світ

● середні віки

● Ренесанс (Відродження)

Поняття«Античний світ» ввели італійські гуманісти епохи Відродження, позначивши цим терміном греко-римську культуру як саму ранню їм відому.

Термін «середні віки» виник в Італії в 14-16 ст. (доба Відродження) серед істориків і літераторів, передових людей того часу, які схилялися пред античною культурою і намагалися відродити її, а цим терміном позначали період між античністю і своїм часом

Середньовіччя (раннє) Доба Відродження
теоцентризм ренесанснийантропоцентризм
теологія гуманізм
християнство культура античності – джерело ідей гуманізму
церковно-феодальній характер культури світський характер культури
корпоративний світогляд індивідуалізм
те що – гріховне, зле гуманізм визнавав природним і законним, проповідував свободу наукового дослідження
«не слід вирізнятися», а «бути як усі» культивування оригінальності та неповторної індивідувальності
ідеали і догми феодального світогляду, ідея “гріховності” людини, її тіла, пристрастей і прагнень схиляння перед досягненнями стародавніх греків і римлян, цінування і возвеличування людини

Особливості ренесансного гуманізму:

- гуманісти не просто дуже багато робили для збереження, вивчення стародавніх рукописів, пам'ятників мистецтва, вони вважали себе прямими спадкоємцями античної культури з її абсолютно іншим, ніж християнське, ставленням до життя;

- антропоцентризм (грец. anthropos “антропос” грецькою – людина, centron - центр), а не теоцентризм; - світогляд, за яким кінцева мета і центр Всесвіту – людина.

- критика системи феодального світогляду; людям Відродження були чужі його ідеали і догми (ідея “гріховності” людини, її тіла, пристрастей і прагнень);

- людина, а не Бог, знання, а не віра стоять в центрі світогляду гуманістів;

- людина мала бути вільною, гармонійною, універсальною, гідною;

- цінувалося унікальність думки, наміру, твору, способу життя;

- «hоmо faber» — «людина-творець» - «людина — коваль свого щастя».

- активне використання наукових досягнень;

- ідеал гуманістичної культури - всебічно розвинена людська особистість, здатна насолоджуватися природою, любов'ю, мистецтвом, досягненнями людської думки, спілкуванням з друзями.

«Слава» - мета, до якої має прагнути людина.

Один з італійських гуманістів того часу Піко делла Мірандолла: “Велике чудо є людина!”. У своєму трактаті “Про достоїнство людини” він писав: “Бог створив людину, щоб вона пізнавала закони Всесвіту, любила його красу, дивувалася його величчю . Людина може рости, удосконалюватися вільно. У ній знаходяться начала найрізноманітнішого життя”.

- індивідуалізм (не походження людини, а її розум і талант, заповзятливість повинні забезпечити їй успіх, багатство, могутність);

Індивідуалізм, який лежав у основі нового світогляду, був у прямій протилежності до феодального корпоративного світогляду, згідно з яким людина утверджувала своє існування тим, що була членом якої-небудь корпорації - общини в селі, цеху в місті і ін. Ідеалізованим вираженням раннього індивідуалізму було утвердження гуманістами цінності окремої людської особи і всього того, що з нею пов'язано. Це мало безперечно прогресивне значення.

- однак гуманісти схилялися насамперед перед “сильними” особистостями, їх ідеал мав на увазі лише обраних і не поширювався на народну масу. Цей світогляд приховував у собі схильність до утвердження особистого успіху, самоутвердження будь-якою ціною;


8766021588772096.html
8766053341217190.html

8766021588772096.html
8766053341217190.html
    PR.RU™